До шкіри ніжної, немов атлас,
Від доторків зашкалять ендорфіни,
В обіймах забуваючи про час,
За мить до комендантської години.
Тут усмішки запалюють серця,
Мов світлячки, з тобою наодинці.
Нам місячне проміння до лиця,
Хоч в темряві сховались, мов злочинці.
Так хочеться завжди чого не слід,
Від чого переповнює судини,
Як хочеться спинити стрілок хід
За мить до комендантської години.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955832
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2022
автор: Ася Оксамитна