Настала мить - раптово Ти дізнався,
Що світ наш є настільки тяжко хворий.
Від потрясіння, як би не старався,
Ти - сам не свій, до цього не готовий.
Та що змінилось? Ті, що так любив,
Так само глибоко живуть у серці,
Робота на підтримку слова Мир
Жадає проявів людської честі.
Зірвали маски люті вороги,
Розвіяні ілюзії про схожість,
В людській подобі варвари лихі,
Та в їх обличчях лиш жорстокість й вбогість.
Закони космосу упорядкують все,
Заміряні всіх рухів амплітуди,
В зворотній бік снаряди понесе,
Як не хвалилися б безглузді напівлюди.
Крім жадоби не мають більш мети,
Та ненаситність спалить їх у попіл,
Хто волю цінить більш за свій живіт,
Той здатний на немислимий супротив.
Могутня віра щастя принесе
На землі рясно слізьми вкриті,
Хоробрість воїнів, оспівана в піснях,
Нам ствердить задля чого жити в світі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955902
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2022
автор: Таня ШерепКо