Вершина жорстокості - слово коханка.
А надто, якщо перед ним є ”лише”.
Немов добровільне обмеження планки.
Як нібито згода, що то є чуже.
Неначе свідома відмова від жінки.
Готовність лишатись на других ролях.
Навмисне заниження самооцінки.
У спільне майбутнє увігнаний цвях.
Не дуже-то статус. Сценарій невтішний.
На деякий час запасний варіант.
Якби не так гірко, то було би смішно-
Взяв тіло в оренду, немов квартирант.
Отак одним словом підрізано крила.
Розвіяно мрії, як огненний дим.
Чому своє серце від мене закрила?
Чому ти не хочеш, щоб я був твоїм?
Чому ти говориш, що ти лиш коханка?
Навіщо собі малювати межу?
Я мрію з тобою кохатись щоранку.
Дозволь мені мати це щастя, прошу.
Я хочу вчинити лише одну дію-
Прибрати у суфіксі літеру К.
Від цього бажання не сплю, шаленію.
Та й доля коханців сумна, нелегка...
З коханки я прагну зробити кохану,
Свою, найріднішу, найкращу, одну.
Покласти кінець нетривкому роману,
Бо щастя моє, і її, на кону.
2022 рік
Номер картки для донатів:
Ощадбанк
4790 7299 3591 8979
Мостюк Сергій Миколайович
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956070
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2022
автор: Сергій Мостюк