В розірвані війною дні і ночі,
під голосіння збурене сирен,
те слово я повторюю пророче,
що душу у полон мою бере.
Що серце полонить моє і розум,
і непокоїть часу мого плин.
Воно зрідні поезії чи прозі,
що вибиває завше клином клин.
Воно: надія, віра і підмога,
як молот Тора і тополі пух.
Це слово наймиліше, перемога,
для сотень тисяч українських вух!
11.08.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956132
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2022
автор: Олександр Мачула