Схилилось мокре гілля до землі.
Плоди відполіровані дощами.
Лиш серпень розміняв спекотні дні-
Напоєна земля прийшла до тями.
Нависло небо сіре і важке
(Воно так довго десь дощі тримало).
Тепер щоденно лиє, щоб на те
Нікому не подумалось, що мало.
Малі струмки ростуть до берегів,
Які давно облюбували трави:
Джерела втихли, а легкі дощі
Потокам сили вже не додавали.
Ліси ожили, луки і сади-
Все зморене тепер береться сили.
Живому світу хочеться води
У кожні судини, клітини, жили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2022
автор: Онофрійчук Наталя