Ось і дощик, гість бажаний –
Розмовляє тут з листвою;
Хоч настирливий, жаданий,
Грюкає, нема спокою.
Сипоне,... то перестане
І струмками розливає,
Пузирить в калюжах танець,
Землю рідну оживляє.
Пес від гуркоту забився
В дальній кут по коридору,
Із підлогою мов злився, –
Погляд-страх з німим докором.
Після спеки, суховія
І поривів ураганних –
Впали жертвою дерева
В вихорах злих бур піщаних.
І тепер волога з неба –
Компенсація за стреси,
Бо містам й степам потреба
В спеку, може й від прогресу?
Мир настав би на Планеті,
Всі з полегшенням зітхнули б
Люди, в мирному сюжеті –
На добу усю б заснули!
12.08.2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956169
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2022
автор: Променистий менестрель