Ось повільно втікає тепле літо,
Тихий вітерець у дібровах шумить.
Уже осінь крокує розмаїто,
Її мелодія так дивно звучить.
Сріблі роси трави полонили
І тішить нас у полях урожай...
Наші мрії душу ув'язнили,
А ми просимо літо - не втікай.
Прохолода окутує світанки,
А сине небо одягає хмари.
Літо виконує всі забаганки,
Розпалює у небесах стожари.
Ген за обрієм дуже далеко,
Ключ журавлиний притихло квилить.
Мати іде у поле із глеком,
Щоб своїм синочкам́ спрагу втомить.
Золота осінь малює картини,
У неї барви чудні, веселкові.
Рятує стривожені дні з рутини
І запрошує пари до любові...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956307
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2022
автор: Віктор Варварич