Поклонився туман на світанку землі,
Пеленою торкнувся край хати.
Пробивався крізь нього, тремтів у імлі,
Бліднув місяць, вкладався поспати.
Підіймалося сонце все вище вгорі,
Новий день звеселявся квітками.
Розмаїтий фартух простеливсь по дворі,
Викликаючи в серці цунамі.
Пахнув медом, дурманив собою й манив,
Розпираючи груди до щему.
І злетіти до неба в душі був порив,
Щоб позбутись життєву дилему.
Рій думок, що у вирі тривожних подій,
Повсякденність, мов обруч стискає.
За свою ідентичність ведемо двобій,
Дух розплати в повітрі витає.
14.08.22
Зі святом Медового Спаса, любі друзі! Миру, злагоди, любові нам усім!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956378
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2022
автор: Валентина Ланевич