Так хочеться вмитись холодними росами
Загадкової та чарівної осені,
Торкнутись ногами ніжними і босими
До листя золотого каштанів-красенів.
До сонця милих, звичних променів останніх
В дивнім танці з листям золотого бурштину,
Прокинутись у сонячнім своїм світанні
Не відчуваючи за все і свою вину.
За ту любов, що прокралась у серце нишком
І під останні струмені душі залізла,
Зловила так мене як мишу спритна кішка,
Пручатися розумію, не треба й пізно.
Вже сказані слова злетіли горобцями,
Була роздягненою перед тобою я,
Прикрита листям золотавим і руками,
Негідна як осені розхристане дитя.
Так хочеться вмитись холодними росами
Та змити сором дівочий з душі і тіла,
З розплетеним золотом довгими косами
У багряний вогонь, що осінь запалила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=95647
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.10.2008
автор: Elin O`Hara