Коло трави
медово і гречано,
одлітувати
поспішає комашня.
Чи деревій цвісти
не перестане,
Чи п’яти
лоскотатиме стерня?
Від неба вишнього,
де соняхи до згару
світили так,
щоб згинули гіркі
думки,
йде дим
із портсигару -
сивіє Бог і
курить цигарки.
Чи бачить сум,
чи утомився може
обпалюючи пальці
об війну?
Не замовкають кулі,
І крукИ.
сторожать…
Мовчазний Бог
ховає сивину….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956535
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2022
автор: Окрилена