Іще ‘дин хрест підпер собою небо.
Воно знов заніміло від жалю…
Скільки ж іще хрестів таких ось треба,
Аби закрити небеса Кремлю?
Їх тисячі і так у Україні:
Є безіменні, є і в рушниках,
Ніхто їх не поставив на коліна,
Під кожним тіло сина-козака.
Їх ніч милує зорями ясними,
А сонце гладить в спеку і в мороз,
Зворушені піснями голосними
І солов’їв, і із Кремля погроз.
Хрести… Хрести… Хрести нові усюди.
Вони тримають небо на собі,
Бачать і чують все, так як і люди,
Що об’єднались в спільній боротьбі.
Отож, тремти московська гадь! Вже скоро
Сконаєш, та не матимеш хреста,
Бо ви – садисти, нелюди-потвори.
Невже це воля Божого перста!?
15.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956623
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2022
автор: Ганна Верес