На небі сонечко палає,
Нам теплеє проміння шле,
Що серце ніжно зігріває,
У ньому спалює все зле.
Пташки навколо нас співають.
Спів їхній будить почуття
В душі приємні, що тривають
Не мить, а цілеє життя.
З землі ростуть прегарні квіти,
Яких і врода, й аромат
Дають відчути й зрозуміти
Життя, чарівніше стократ.
Між гір тече шумлива річка,
В якій біжить свята вода,
Від кóтрої, мов темна нічка,
Зникають смуток і біда.
Міцні дерева тут, там – всюди,
Які несуть рясні плоди,
Без жодних замовлянь, о люди,
Дають здоров’я назавжди.
В далеку далечінь просторо
Розкинулись ушир поля,
Щоб нам дала врожай вже скоро
Всім годувальниця-земля.
В зелене вбралися убрання
За полем десь і ліс, і гай.
Між ними мов палке кохання,
А їхні діти – це розмай.
Неперевершена природа
Увесь світ міцно обняла,
Розрада, втіха, насолода,
Що в нім і в серці розцвіла.
Євген Ковальчук, 18. 08. 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956633
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2022
автор: Євген Ковальчук