Слабкі нерви
У суді зібрались люди,
Посідали хто де хто.
- Ну розказуйте підсудний,
Як воно там все було.
- Подзвонив мені кум Ваня,
(Він сидить он прямо там).
Запросив на полювання,
Вип’єм, каже, по сто грам.
Полікуєш свої нерви,
Поспілкуєшся з людьми,
А горілку і консерви,
Якщо зможеш, то візьми.
Я горілки взяв чимало,
Скільки влізло у рюкзак.
Із консервами не склалось,
Ось, приїхав якось так.
Вийшов єгер бородатий,
Каже: - Буде інструктаж!
А я був вже трохи вдатий,
Ну не так, що прямо аж.
Говорив про якісь свині,
Там, про вепрів, кабанів.
Бачу, то він також синій!
Потім по номерах повів.
Ось на номері стою я,
Кум Іван стоїть десь там.
І щоб не злякатись звіря,
Наливаю по сто грам.
Промайнула десь година,
Я вже пляшку допивав.
Але ні одна скотина
Біля мене не пройшла.
Став гукати я Івана,
Щоб не скучно було вдвох.
Він прийшов, не дуже п’яний,
І поїхало, пішло…
Далі пам’ятаю смутно,
Взяли ще із рюкзака.
У очах зробилось мутно,
Ваня щось мені казав.
Щось про те, що вже напився,
(Але я уже не пив).
Потім я кудись котився,
І Івана загубив.
Щось про річку пам’ятаю,
Наче намочив штани.
Може в воду провалився,
Може просто, стали мокрими вони.
В кінці виліз на місцину,
Там, де лісу вже нема.
Придивився, а там свині!
І при чому не одна!
Примостився я зручненько,
Під ружжо поклав рюкзак.
І спокійно, помаленьку,
Став стріляти, як козак.
Я стріляю – їх не меньша!
Оце був ажіотаж!
Я би їх набив ще більше,
Та закінчивсь патронташ.
Потім люди позбігались,
І прийшов мені капут.
Повалили, пов’язали…
Ну і ось, тепер я тут.
- Добре, сядьте підсудимий,
Зрозуміло все суду.
Вирок буде справедливий!
За принесену біду -
Сподівань нема на диво!
І запишем в протокол –
Бувши в нетверезім стані,
Громадянин Матюков.
Маючи погані нерви,
Визнавши що, де, з ким пив.
На місцеву свиноферму,
Збройний напад учинив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956669
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2022
автор: Костянтин Вишневський