У саду, де плаче білим вишня,
Випадково мрію загубив.
І тепер блукаю за колишнім
По стежинах суму та журби.
Все одно, знайду її такую,
Що світила в темряві мені.
Линув час і я за ним крокую,
Та збираю у кишеню дні.
Не шукай того, що не утримав,
Не жалій, що більше не твоє!
В тім саду ні вишні, ані диму,
Тільки дощ, як і раніше ллє.
Не одну змінив криваву свиту,
І приборкав не одну версту.
Бо мою останню мрію змити
Теплий дощ повинен саме тут.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956689
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2022
автор: Zorg