1
Розставляйте чарочки – вип’ємо по- трошку ,
Нині казку розповім про Котигорошка .
У південному селі пара проживала ,
Двох чудових парубків й гарну дочку мала.
Несподівано для всіх мелодрама сталась :
Ця гарнесенька донька в Змія закохалась !
Інша раса , та й на вид не усім прийнятний ,
Хоч багатий хлопець був й досить адекватний .
Батько довго бушував та кричав щосили :
« Не для тебе , динозавр , донечку ростили ! »
Та любов – то є любов , що із цим зробити ,
«Відкупного» мусить Змій добре заплатити !
Хлопців Змій приняв як слід , пригостив добряче ,
Та про гроші як почув – озвірів неначе !
Грицю прямо у чоло засвітив з розмаху ,
І відправив відпочить в погріб бідолаху .
А щоб наодинці той довго не журився ,
Поруч з ним молодший брат швидко опинився !
Батьку в голову ідуть думки нехороші ,
На дорогу подививсь- де вони , ті гроші ?
Та й синочків – соколів де тепер шукати ,
Видно не змогли вони Змію ради дати !
2
- Треба третього синка посилать скоріше !
- Третій ? Звідки ж він узявсь ?!
- Розкажу пізніше…
То ще з молодості слід , давнії пригоди …
Головне – що він міцний , нашої породи !
За годину хлопець був , став – і руки в боки ,
Хоч низенький , та міцний і в плечах широкий .
- Вибач сину , та нема часу обніматись ,
Попросив би я тебе з Змієм розібратись.
Ти з ним менше розмовляй – він брехун відомий ,
Бий його , всіх забирай і вертайсь додому .
Хлопець більше не питавсь – не розводив драму ,
За годину угатив булавою в браму!
За хвилину чи за дві Змій виходить з хати ,
- Вражі діти ! Не дали трохи подрімати !
Та не встиг до хлопця слів підібрати пару ,
Як отримав по чолі сильного удару .
Тут з качалкою сестра вибігла із хати :
- Ти здурів ? В чужім дворі булавой махати !
- Та я наче визволять вас усіх зібрався …
- Ти б , спочатку , бузувір , краще запитався ,
Змій – законний чоловік , я – його дружина .
- Ну , тоді вже пробачай , це – моя провина .
- Може ти ще за братів хочеш запитати ?
Змій ще вчора їх обох відпустив до хати !
Бачиш : добре все у нас , можеш повертатись ,
І скажи : в чужу сім’ю не потрібно пхатись !
- Краще піду у світи – долю пошукати ,
Бо із батьком перспектив я не буду мати.
Взяв у торбу сухарів , став на рівні ноги ,
Та й у безвість повели степові дороги …
Ось історія така , що могла би статись ,
Правда то , чи то брехня – важко здогадатись.
Дні минають і роки , тихо час спливає ,
У житті усе не так , як в казках буває !
2022р. Андрій Рубан
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956712
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2022
автор: Андрій Рубан