ти не тримаєш
та
і відпустити
мене не можеш
я не листя
клене
хоч тріпотінням так на нього схожа
злетіти хочу
тиск здуває вени
жовтіє поле
ген
за виднокраєм
пора прощання
кола в’ють лелеки
чуттям леліти
доки сонце сяє
теплом вмиває
серце
тіло
спека………………….
метелик
всівся
пальчиком на спині
малюю ніжно
вквітчано цілунком
вуста чутливі
палко
без спочину
сад дивовижний
напували………....
сумно
ти не тримаєш
квіти біля серця
не відпускаєш
пальці у волоссі
купає пристрасть
сонячно
здається
що літо досі
осінь
скоро осінь
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956722
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2022
автор: Серафима Пант