Говорить паладин, знаєш,
Що для мене пекло? Ось
Ця арена з тобою, вбивство
У розвагу, ніхто мене не
Змушує, тим паче ніщо
Виходить, значить лиш і
Воно, ким ми стали?
Коливання нервів
Шаман відпився
поки ти молився
стрибаючи його жабкою
Я втік на 20-ть секунду
У невидимість, дзеркальну
Не бачу нікого, окрім себе
Зайшов за пальму, розжував
Сапфір, розлився маною
Але друїд у кошачій формі
Мене вже помітив, тяпнув
Лапою простір, промах, рука
Моя з небуття повіяла холодом
Ожеледь покривала шерсть, конусом
Кровожерливість в очах тримала опір
Смерть, але тут прийшов наш герой
Алебастровий, з молотом і щитом
Під гнівом карателя, з крилами
Кіт здох, тепер маг може попити
Його завдання не вмерти
У самому початку, увібрати
Шаман твій, буде забавно,
як вб'є, лава й грози проти
просвітлення небесного
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956767
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2022
автор: Enol