[b]З[/b]асну, щоби не бачити жахіття,
[b]А[/b] в милих снах я розчинюсь сповна,
[b]Г[/b]роза, що насувалася століття
[b]У[/b] дивний світ неспокою внесла.
[b]Б[/b]оюся ще почути знову й знову -
[b]Л[/b]иш сильний звук сирени кожну мить,
[b]Ю[/b]рливо, доторкаючись до крову,
[b]С[/b]тою, вагаюсь, серденько щемить.
[b]Я[/b] заховаюсь у ранковім світі,
[b]В[/b] зелених травах де бринить імла,
[b]Р[/b]озгублена, як Мавка серед літа,
[b]О[/b]зброєна думками і жива.
[b]З[/b]емля навколо знітилась, мов мати,
[b]К[/b]раєчком витирає знов сльозу,
[b]О[/b]х, як тіснять її зловісні грати,
[b]Ш[/b]товхаючи непрохану грозу.
[b]І[/b] стомлена, скривавлена до нитки
[b]Т[/b]римає курс, як корабля штурвал,
[b]У[/b] дні і ночі швидко до калітки
[b]М[/b]оїй душі - це незбагненний вал.
[b]А[/b] я ховаюсь в маревах маніжних,
[b]Н[/b]а мить, хоча б забутись, відійти
[b]І[/b] в цих хвилинах милих і магічних
[b]В[/b]еличний мир і спокій віднайти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956772
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2022
автор: Наталі Косенко - Пурик