Коли? Кому? За що? Навіщо?
Опале листя. Музика дощу.
Комусь цей дощ немов зі зла вперіщить.
Комусь дарунок жити в казку цю …
Комусь так мало просто погляд в очі,
Комусь безмір’я в дотику руки.
Когось лякають ці глибини ночі.
Комусь мов очі в небесах зірки.
Комусь за вічність мить одну прожити.
Кудись добігти. І когось спасти.
Комусь за щастя малюків учити.
Комусь за муку це життя пройти.
А ці, порожні, там сидять на троні.
А ці, байдужі, з порожнечі в нікуди.
І краплі крові падають червоні
На їх нікчемні і брудні сліди.
Там хтось схилився через край барвистий
Такого різного важливого життя.
У когось шлях хоч і кривий та чистий.
Іде по нім. Немає вороття.
Але немає в цьому й краплі жалю,
Якщо за скоєне немає каяття.
Там вітер каже: дайте вам заграю,
Мої чудові воїни життя …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956803
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2022
автор: Дружня рука