Бачив сон, де я малий неначе,
У колисці ген біля вікна.
Поряд відьма щось мені тлумачить,
Наче збожеволіла вона.
Я дивився в ті скажені очі,
Бо своїх було не відвести.
А вона тихесенько шепоче,
Й на чоло кладе мені персти.
Відтепер і час пішов інакше.
Випало у спадщину мені,
Наче ніж у серці, відьми нашепт,
Й сірий попіл пережитих днів.
Чорне покарання серед ночі -
Попелом усипані вуста
Над чиєюсь люлькою шепочуть
Те, що шепотіла відьма та.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956826
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2022
автор: Zorg