Було колись ставки копали.
І там де балка , греблю клали.
Джерела камнем обкладали.
В степах , криниці доглядали.
Бо без води , життя нема .
Там степ сухий і ковила.
І люди добре про це знали.
Раніше воду цінували.
А зараз , кран з водою є
У кожного у дома.
Здоров"я та вода псує ,
Про це , усім відомо.
Поставили кругом фільтра ,
Щоб воду чисту пити.
Загидили усі річки ,
Нема де й рибі жити.
Ставки замуляні стоять
Затхнулим з них воняє.
Каналізація з дворів
У водоєм стікає.
Куди поділось джерело?
Немає навіть згадки.
На березі сухе весло ,
Старі рибальські кладки.
І всім плювать на це усе ,
Поки біжить із крана.
Є чим помить своє лице ,
Хоч та вода й погана.
Казала баба нам колись:
-Води не розливати ,
Бо прийде час ,коли чорти ,
Ней будуть торгувати!
І зараз їдеш у Бювет ,
Купляєш чисту воду .
Пророцтво бабине збулось ,
Для нашого народу.
6.01.2022р.Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956837
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2022
автор: Степан Олександр