Спалах. Мить. Чиясь домівка – в порох.
Зло круком накрило Красноград.
Спить родина вічним сном. О, горе!
І застрягли всі слова розрад.
Їх надії, мрії й сподівання –
У ракетнім сплавились вогні.
Плакало дитиною світання
Так невтішно схлипувало: Ні-і-і!
Люди йшли… Побачивши – зітхали:
Пік світанок, втратами труїв.
З хати – груда попелу. В завалах –
Два життя навіки між руїн.
Сльози, біль – змішалися з золою,
Гіркоту – повіки не зітру:
Що ж ти, враже, в котрий раз накоїв?
Кров не змити із мерзенних рук…
Від захисників не жди пощади,
Кожен з нас, по суті, є борцем.
Мирне сонце знов над Красноградом
Зійде! Щиро віримо у це!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956904
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2022
автор: Білоозерянська Чайка