Сусіди
Народна мудрість каже нам усім –
Як маєш оселитись десь у світі.
Шукай собі не самий гарний дім,
А вибирай, передусім, сусідів.
Це правило працює не завжди,
І географія наука невблаганна.
То ж довелось нам межувати назавжди,
З народом ницим й безталанним.
Колись, ще перший в історії «великорос»,
Прозва́ний Андрієм Боголюбським.
На одновірців піти не побоявсь,
Улаштував у Києві погром нелюдський.
Поті́м хотіли землю, Богом дану,
Забрати – Польща, Турки – яничари.
На жаль, з царем не склалось у Богдана,
З обману почали московськії бояри.
А далі – більше, ось розлючений Петро,
Мазепі, ради помсти за його «провину».
В Батурині убив усіх до одного,
Не пощадив ні жінку, ні старого,ні дитину.
Плоти пливли з хрестами по воді,
І Сейм від крові став багряний.
Пройшли часи, попідростали хлопці молоді,
Та Катерина Січ козацьку зруйнувала.
Минали роки, ось вік двадцятий розпочався,
Пекельний жах придуманий в Кремлі.
Страшним голодомором потоптався,
У кожній хаті і у кожному селі.
Війна велика двічі прокотилась,
Із заходу на схід, а потім навпаки.
За нею у бою нерівнім заходились,
Повстанської УПА хоробрі вояки.
Вкажіть нам українця – крадія,
Країни жодної собі не відібрали.
Як свідчить мапа наша та історія,
Ми маємо, що предки наші мали.
В лісах мордовських, геть по іншому жили,
З маленького князівства, московити,
Не «розпочавши» жодної війни,
Заполонили, ледь, не половину світу.
Кінець історії, здавалось, мав настати,
Живем в своїй країні самостійно.
Та ворог нас, лишень, хотів приспати,
Він не зумів змиритись, що ми вільні.
Як хижий звір, шукаючи поживи,
Напав тоді, коли його ніхто не ждав.
Підступно нас позбавив Криму,
А потім і Донбас в пожежах запалав.
Це був початок, як з’ясувалось згодом,
І знову, як в усі оті віки –
Відстоюємо право буть народом,
Беремося за шаблі – козаки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956905
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2022
автор: Костянтин Вишневський