Щоночі бачу їх на стелі:
Таємні тіні, ніби леви,
Готові розірвати. Двері.
Тікати я встигаю ледве.
В лісах закутаних у зелень,
Там голоси чи ні — дилема.
Де шлях тобі ті сови стелять,
Вдивляючись не в чорне небо.
Там, де нема оселі,
У ній давно нема потреби,
Там, де кують і мелють
Твої тоненькі нерви.
І до світанку на дуелі,
Я проти жаху, та даремно...
Скриплять рожеві каруселі,
Я падаю і програю ганебно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957178
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2022
автор: О.Лекса