Голосу серця певно не чула, те, що кохала вітром все й здуло.

Полумя  охопило  все  тіло
Давно  я  тебе  не  чекаю
Щось  неймовірне  згоріло
На  серці  тату  залишило

Вогники  тілом  ідуть
Знову  мене  обпечуть
Щось  дивовижне  зі  мною
Марилось  бути  ж  з  тобою

Дим  від  костра  лиш  лишивсь
Жар  десь  в  мені  загубивсь
Пташкою  я  щебетала
Поряд  з  тобою  літала

Хмара  все  небо  накрила
Хмара  вогонь  затушила
Без  бою  тебе  віддала
Дурою  просто  була

Легко  без  бою  я  здалась
Сама  ж  відказалась
Сама  відпустила
Те,  що  любила

Хмару  впустила
Хмара  й  вогонь  той  залила
Вогнена  злива
Пожежа  в  мені

Самотні  знов  дні
Нестерпні  ночі
Заплакані  очі
Сама,  сама,  просто  дура  була
А  скоро    зима.

Серце  в  вогні
Самотньо  мені
Щоб  б  не  казала,
Сама  я  й  не  знала
Любий,  тебе  я  безумно  кохала.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957309
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2022
автор: oreol