[i]для Аліси[/i]
Ти, я, кохання, верхи, на зімлілі
схили смерканням золотим
вертається журба, ти, я, тепло вогнів
серед пітьми, що затопила
півсвіту, пущені повіддя,
на рукаві два соколи, навколо
поля змагаються зі смертю,
відстоюючи літо і життя,
проти дверних запорів, проти шрамів,
проти мовчання, проти забуття,
проти соборів, де сховались
облудна скнарість, лиходійство,
ти, я, удвох шукаємо емоцій,
середньовічних, вічних, верхи,
прямуємо в нікуди, будуть
при кожнім кроці орхідеї ночі
рости за нами, падатиме в пил
на заході розмитий обрис сонця,
ти, я в країні, застланій туманом,
на конях верхи, два коханці,
які серця з'єднали прагненням
звитяги, блискавиць, світанків,
і скачемо в пітьму таємно,
немов розвінчані король і королева.
[i]Мадрид, 22 травня 2008 р.[/i]
[b]Luis Alberto de Cuenca PASEO VESPERTINO[/b]
[i] para Alicia[/i]
Tú y yo, amor, a caballo, por las suaves
laderas de un crepúsculo dorado
que vira a negro, tú y yo, luces tibias
frente a la oscuridad que va anegando
esta parte del mundo, rienda suelta,
sendos halcones en los puños, campo
a través, contra el tiempo de la muerte,
a favor de la vida y del verano,
contra cerrojos, contra cicatrices,
contra el silencio, contra el desamparo,
contra esos templos donde se refugian,
ávidos de mentiras, los malvados,
tú y yo solos en busca de emociones,
medievales y eternos, a caballo,
rumbo a ninguna parte, mientras brota
la orquídea de la noche a cada tranco
y queda atrás, hundiéndose en el polvo,
la borrosa silueta del ocaso,
tú y yo por los países de la bruma,
picando espuelas, dos enamorados
que unen sus corazones en la fronda
donde alumbran, gloriosos, los relámpagos,
y cabalgan oscuros por lo oscuro,
como un rey y una reina destronados.
[i]Madrid, 22 mayo 2008.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957523
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2022
автор: Зоя Бідило