Дозволь тебе спитати , Сонце
Чом не заглянуло в віконце ?
Ти так багато обіцяло
Та обіцянок не тримало
Дозволь тебе спитати, Сонце
Чому ти нижче опустилось
Чому, рідненьке зажурилось ?
Ти все ще світиш та не грієш
Чи ти забуло наші мрії ?
Чи ти стомилось й похилилось ?
Чи ти вночі десь заблудилось?
А може це мені наснилось.
Дозволь спитати тебе, Сонце
Чом літо швидко промайнуло
Весни скажи чому не було ?
І осінь ти скажи куди й чому летить так стрімко?
Те обморозилось, тому водиці не достало
Те не дозріло, те згнило ?
Чому скажи чому ось так було?
Чому навколо стільки зла?
Чому ти вище не піднялось?
Чому ти гріти перестало?
Мені завжди ж тебе замало
Серце моє тебе ж чекало
На тілі слід - загар морський
Та запах долі й привкус солі
Сонечко моє, ти ж на світі є
Сонечко сіяй, серце зігрівай.
Щоранку ти ж в моїх долонях
Щоранку тіло ти ласкаєш
І промінцями заряжаєш
Одне ти таємницю знаєш
А звечеріє зір тримаєш
На небі барвами мов граєш
І горизонтом обнімаєш
Зі мною разом засинаєш
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957568
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2022
автор: oreol