Словом, цілунком (може, дотиком?)
Розбуди мене від летаргійного сну.
Жаху скорилася не без супротиву,
Втративши змогу зустріти весну.
Дні відлітають, місяць за місяцем
Мчать у безвість оманливих мрій.
З нас не прокинуться уже тисячі,
Їхні душі лишень вертають у стрій.
Вірю, що зможеш мене розбудити,
Знаю: кошмарів кайдани спадуть.
Влітку погоджусь весну зустріти,
Та чи ж вкрадені дні повернуть?
Ніжним цілунком, шепотом тихим,
Дотиком розбуди від жахливого сну.
"Хай із кошмаром розвіється лихо!" -
Про це я думаю, про це слізно прошу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957591
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2022
автор: Яніта Владович