Дощами вмита

                                                           1
Як  б'ється  серце  рідного  народу!
Із  ним  в  вогонь,
Із  ним  у  воду,
У  неба  простір,  де  блакить,
Де  Мрія  коливається,  летить
Назустріч  Долі  до
Віками  бажаної  Волі.

Відроджуєшся  Ти  із  попелищ,
Із  всіх  судилищ  і  ристалищ,
Лише  Свободою  Ти  мариш:
Повітря  свіжого  ковток
Під  небом  синім  в  ріднім  краї;
Де  червоніють  маки  в  полі,
Волошки  виглядають  з  жита,
На  колосках  розгойдується  вітер  
В  ланах  безкраїх.

                                                               2
Країно!  Дощами  вмита
Ти  не  забудеш  "гради"...
І  постріли  у  спину...
І  у  груди...і  підлі  зради...
І  ті  тиради,
Що  Тебе  не  існує:
(Немов  закляття  
Для  тих,  що  набивалися  у  "  братья").
Ти  не  забудеш  жодної  Душі
В  жертовнику  Свободи,
Ти  не  забудеш  Воїнів  своїх,
Своїх  Героїв  вільного  народу.



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957621
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2022
автор: NikitTa