Вже наче набираю номер повії
Але не вона мені потрібна, бо
Не приємно мені її вилизувати
Скажіть що, фу, вульгарно, але
Це правда, і в ній істина, пам'ятаєте?
Здається, інтересу не-ма
Щось доказувати, вас не-ма
Ще одна, ще одна "ти", не ти
Без бонусу пасивного, порозум..
Ніколи не любив ще одну "мене"?
Перша "я", і зовсім не хочеш?
язика жало брехні капотить ненавистю
до уражених ним, спадок улесливих речей -
Руїна, і людина людині стане вовком, жінки
Рятують мене від цієї однаковості, сам-по-с..
Вчитель - це актор
Разом, вдвох, ми -
просто котики, що
хапнув трішки і поїдає
гарбузи ненависні, зло
Всі поклоняються ідолам
Руху вгору, усім цим скляним
Членам, невже всі розуміють
Метафоричність? Всі - поети
Живуть у цегляних склепах
У стовпотворінні важлива
індивідуальність, не прикрито
Ну-що? Як дружина?
Задоволена тобою?
Напевно, інак -
Збрешеш, що не подобаються
Дівки стрілючі скалками, ти -
Дослідник, жінки, мусять носити
Спідниці? Їм не передбачаються
Цінності, а то і - кишені, - Гониш..
Ка'нешна,
Мені паршиво
Чомусь відлунюютьстіни
Наче я говорю з кимсь
Тебе не візьмуть ні в рай, ні до пекла
Боягуз невинний -
тут у позачассі
Твоя дружина
Живиться нами
Вічні двадцять п'ять
Над тобою знущаються
Лише я могла прочитати
Тоді твої думки, яких..
Ворогів.. ти собі нажив
Як це, гуляти між цими
Радіостанціями, чужими
Головами, Хаотичність
Світоглядів, здобич -
у дрібницях, ти й не помічаєш..
Скільки часу вона тут проводить
Напівжиття, у своєму світі, відь..
Вони додаються у теперішнє..
Підсвідомість бере гору
Колись чула про це вірша
Вершки - скисли, але ж..
Дитина, закрити у шафі
Дитину
як говорив батько, не давай темнокнижникам
кинути тобі й слова, вони вб'ють тебе, себе, нас
Воскреснуть і вб'ють ще раз, поневолена
забутися, до моменту настання, не встигаєш
о-пана, зрозуміти, ось-і-було лицем-до-лиця
Очікування катування котре заганяє у ірреаль..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957636
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2022
автор: Enol