Коли були ми молоді
Тоді зірки сіяли
Усе було по новому тоді
Нічого ми не знали.
Не знали злого ми життя
Не знали смутку горічь
У літні ночі безкінечного буття
Здавалося що мрія поруч...
Я думав будуть назавжди
Мої дивацькі друзі...
Я думав що співатимуть птахи
Та не лишились кручі.
Поглинув демон час ці землі назавжди
Тепер у цьому світі їх не буде
Куди тепер мені ідти?
Щоб відшукати тих моментів чудо
Блукаючи в дзеркальній гладі ностальгій
Жахаючись чудовиськ моря
В майбутньому блакитних моїх мрій
Знайшов я чорний осад горя...
Що не встигаю я зробити все
Про що мене просила Мати
Що я не зможу їй допомогти
Із бідності на ноги стати...
Я знаю не знайду свою любов
Бо серце в камінь обернулось
До серця вже не лине кров
Усе кохання у мені зів'яло та згорнулось.
Я бачу як старіє світ
І в мене часу залишилось мало
Посивів лиш для мене не для всіх
Прогавив я момент коли так стало!
Лягла на плечі кістяна рука
І голос зі спини до мене кличе
Остання юності полилася сльоза
Але у темряві хтось досі хниче!
Це зупинити я не в змозі був
Це сталося, ми зникнем, будемо забуті...
У темряві несправджених надій
Мы будемо шукати суті.
Яких нема.....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957723
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2022
автор: Ілько Блідий