Зорепад прогорає червоною смужкою
І я просто живу і я просто дихаю
Так хотілось завести розмову про вічне
Та насправді я просто знесилена відчаєм
І жасминовий подих у темному саді
Все дає ще надію на спокій на радість
Але засклені очі неначе примари
Забирають все щастя що в тебе зосталось
Нафталіновий присмак вологі обкладинки
Чи то від дощу чи від сліз чи від дихання
Так не хотілось зробити боляче
Але лезо в руці вже стискалося пристрасно
Почорнілі обгірклі та інеєм вкриті
Мрії земні наразі божественні
І засівши у серці глибоко-глибоко
Прокладаємо шлях разом у пекло
Котиться громом іскристим кохання
І повітря просякнуто болем
Закружляючи разом у танці
Засинаючи в крові алкоголем
27.07.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957745
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2022
автор: Марта Різоль