Де осіли волохи, в прибузьких степах,
там волоськими стравами простір пропах.
Де так рясно ще родять Вкраїні й мені
мамалига, плачинда, вертута? О ні...
Молдавани вплелись виноградом в мій рід.
І по татові — баба й по матері — дід.
І тепер в цих степах пахну волею тут
між плачинд, мамалиг, мов маленький "вертут".
© Сашко Обрій.
10.08.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957770
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2022
автор: Олександр Обрій