Співав у гаю соловей рідненький.
Сіренька пташка , голос чарівний.
Удень не чути , десь літав маленький.
А в вечері , давав концерт гучний.
А гай стихав , у пісню заринався
І вітер в кроні дерева заснув.
А соловей у пісні признавався ,
Про ту любов , що в серці пригорнув.
І місяць тихо з неба зазирає.
Весь гай , наче софіти засвітив.
А соловей , ніби на сцені виступає.
Він так співав , наче у пісні жив.
І довго так гармонія звучала.
Не один рік лунала пісня солов"я ,
Та сталася біда , його не стало.
Бо доля є у кожного своя.
Гай у печалі , пісенні стихли звуки.
Іде журба за втратою соліста.
І квіти в знак прощання із артистом ,
Для солов"я аплодували листям.
Олександр Степан.
27.07.2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957774
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2022
автор: Степан Олександр