Так приземлені в буднях йдемо по землі
І втрачається сенс весь творіння душі,
Поспішаємо вічно, всі дні на межі
І не ми – небеса, як завжди на крилі.
Суєта забирає весь пріоритет,
Від початку Божественного – силуєт…
Тут розгадка нестримних великих гріхів,
То за що ж так страждав наш Ісус на хресті?
В бур'янах стежка святості серця наверх –
Тож без світла життєвого шлях наш померк
І не вчать всі уроки історії нас,
А земних втілень скоро скінчиться запас.
28.08.2022 р.
Остаётся в забвении подвиг Христов
Приземлённой сей жизнью идём по земле
И теряется смысл весь творенья души,
Ведь торопимся вечно, куда-то спешим
И не мы – небеса, как всегда на крыле.
Суета забирает весь приоритет,
А начало Божественное на послед –
Здесь разгадка потока великих грехов,
Ведь в забвении, по совести, подвиг Христов.
В сорняках тропка святости нашей наверх –
Сотни лет выбираем мы темень не свет
И не учат уроки истории нас,
Воплощений земных истекает запас.
28.08.2022г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957856
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 28.08.2022
автор: Променистий менестрель