Чом мучиш мене, голово моя ?
Навіщо ти даєш для мене цю надію?
Я хочу зникнути у темряві нічній.
А ти мені диктуєш хворі мрії.
Усе у мене ти забрала ворогиня.
Триклята хв*йда підсвідомість.
Мене кидають як на гойдалці слова.
Що ж ти дала мені натомість ?
Я слухав своє серце ,ці чуття.
Збивав несучі стіни і колони
Фундаменту мого майбутнього життя
Тепер я чую в собі лиш прокльони
Чому я прислухався, голово моя?
І серце зрадником для мене стало.
Був ворогом для себе завжди я.
Тепер здається смерті буде мало.
Ці медіатори зламалися давно.
І щастя я не вмію в тілі мати.
Вічне буття у жанрі драми, так дано.
Звичайним я б не зміг ніколи стати
Стою в руїнах власного життя.
Не знаю вже за що мені хапатись.
Тепер у існуванні буде лиш ниття.
Не хочу моє тіло, рятуватись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957935
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2022
автор: Ілько Блідий