Вдавлений серпень прямо до болю,
Сплющений, мов би козяче око,
Втиснений чимось важким. Певно, зброєю.
Цьогоріч настільки незвично жорстокий.
Замість тисячі слів - десять тисяч.
Та й, жоден серпень не дасть помовчати.
Щоправда така порожнеча ви́сить,
Наче глибока розруха і втрата.
Спустошені будинки, спустошене літо
З'їжджає якось занадто сильно.
Тепер-то не тільки птахам летіти...
Крім того - вслухатись гранично пильно.
Успенський піст так глибоко втілено.
Гамір очищено до порожнечі.
Будинок звільняється. Вікна зачинено.
Провалля, де були найліпші речі.
Хоча, у повітрі ще подихи ви́сять -
Години тому ще так шумно було́.
Всушений, впалений серпень-місяць
Вгризається Хедріеном Феро.
Бог веде мене стежкою невідомою.
А мене щось чіпає відмерле, віджите.
Гаряче ще літо поглинуте втомою,
Що знебарвлює все несамовито.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957990
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2022
автор: Avsian