Куряча справа
Жила баба у селі, разом з нею дід,
Дід боявся прививатись й підхопив Ковід.
Хворував старий завзято, ледь не спустив дух,
Та помалу оклигався, правда втратив нюх.
Якось баба на весні поставила бражку –
Наварю горілочки, розіллю по пляшкам!
Діду дала вказівки, наварила їсти,
Поїхала внуків провідати в місто.
Аж гукає під хатою молодий сусід:
- Привіз я вам, діду, березовий сік.
Тягни старий тару, бо у мене бочка,
Наточу тобі нектару – промивати почки.
Забіг дід в комору – бідончик стоїть,
Щось у ньому грає, булькає, шумить.
Якась там бурда у баби. От стара чума!
А понюхати не може – нюху то, нема!
Підхопив того бідона, тягне на смітник,
Але потім передумав, вилляв у курник.
Кури зразу позбігались, весело клюють,
До смаку їм такий напій, он як браво п’ють!
Випив дід і собі соку, з добрую літру,
Вийшов на вулицю, «сходити до вітру».
Бачить кури лежать мертві, як на полі бою,
Тільки півень ще один дригає ногою.
Матінко Божа! Ой ой ой! Що бабі казати?
Треба мені їх, того, швидко общіпати.
Оброблю бистренько, прилижу, причешу,
А потім пізніше, чого небудь, їй збрешу.
Почав дід пір’я рвати, та немає хисту,
То з одного боку смикне, то зверху, то знизу.
Стали кури оживати від тієї бражки,
Тут він і зрозумів, де його поразка.
Приїхала баба додому, зайшла у подвір’я,
Поглянула на курник та й зробилась синя.
Ходять кури по дворі – істинна краса –
Половина без крил, інша без хвоста!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958168
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2022
автор: Костянтин Вишневський