Любити хочеться,
як не любив ніколи,
Тендітну тишу
на освітленій землі,
Як поступово
збільшується коло
Земне й небесне.
Горизонти немалі
Душа за звичним
горизонтом помічає,..
Як квітка,
розкривається життя нове;
Легені повняться,
із ароматом чаю,
Повітрям ранку, -
день вже радісно зове
До себе в гості знов, -
він радий, як ніколи
Тебе зустріти
і сердечно обійнять;
І показати,
як іде життя навколо...
Тобі даремно він
не стане обіцять:
- Все буде добре！-
Так, і як тому не бути？
Не може буть того,
щоб якось не було？
А придивитися, -
та є щасливі люди;
І радісно, -
що їх росте й росте число.
І діти з нами поряд
бавляться, сміються...
І ми, можливо, теж
не будемо сумні...
Та щастя нам ніхто
не принесе на блюдці,
Поки його
ми не здобудемо самі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958243
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2022
автор: Рунельо Вахейко