Коли країну роздирають війни,
На фронті смерть, а у тилу - страждання,
Я стверджувати буду це постійно:
Ненавиджу безсовісне мовчання!
Ви мовчите за кого? Проти кого?
З передової їде домовина...
Чому у душах вже нема нічого?
Де мала бути совість - порожнина!
Та мудрістю мовчання охрестили,
Під доброту маскується підлота!
Ці кляті мовчуни заговорили,
Щоб правді назавжди заткнути рота.
Навчають нас мовчати і терпіти,
Не помічати всі криваві плями.
Червоні маки - ці скорботні квіти
Можливо, приведуть когось до тями.
Мовчати - це так вигідно, так зручно!
Все засмітити жестами дрібними.
Лунає постріл правди дуже влучний
Над душами брехливо-мовчазними.
І знову з фронту їде домовина
В якесь село... Там - горе і страждання.
Коли вбивають нас, братів, країну,
Найвищий злочин - вигідне мовчання!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958280
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2022
автор: Артур Дмитрович Курдіновський