О ,скільки весен я йшла до тебе?..
Крізь світи, тисячу і сотню миль.
Твій портрет намалювало небо
Щоб в снах пізнала твого життя стиль.
Побачила серед перехожих
Ти, сонцем осліпив очі мені.
Благородний, пан серед вельможих
Високий, стрункий ,як клен навесні.
Чорні вуса ямочки на щоці
Білолиций зелено-карі очі.
Самотній без обручки на руці
Красень немов ясен місяць вночі.
Я, зрозуміла ,що рідна душа
Ти, мій отой чоловік - єдиний.
Що захистить мене ...дасть відкоша
Коли зима прийде в час відчайний.
Ти, усміхнувся мені привітно
Подав руку коли я спіткнулась.
І, я побачила яскраве світло
Небо дало знак, щоб оглянулась.
О ,скільки весен я йшла до тебе!,
Щоб віднайти сильне плече-любов.
І ,твої слова, як зерно зі стебел
Подарували мені життя знов.
Цю зустріч нам спланувало небо
Зійшлися в одну - наші дороги.
Для самотніх доль сонця, так треба!...
Щоб розділити на двох -тривоги.
Я, явилась немов зірка з небес!
Впала у твої долоні на щастя.
Віз мене до тебе кінь Полонез,
Щоб прийняв мою любов ,як причастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958315
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2022
автор: Чайківчанка