Під куполом небес світить сонце
Згасло немов останній день- літо.
Перша зірка сяє у віконце
Запалила в ліхтарику світло.
Вже не повернеться до нас літо,
Як весна, що відцвіла у саду.
Летять роки ,як листя за вітром
Згасають, як зірка -зорепадом.
Під куполом небес сяють зорі
В кожного своя висота, краса.
Там місяць біля них у просторі
Колише солоденькі сни -життя.
Із семи яскравих зір -сузір'я
Велика, Мала Ведмедиця вгорі.
Розсипають щастя на подвір'я,
Як маяк ведуть корабель в морі.
Там звіздар не спить всю ніч до ранку
Моргає до красунечки Діви.
Виспівує сонет до світанку
Ллються зореграєм переспіви.
Стою, дивлюсь ,як горять стожари
На оксамиті неба в літню ніч.
А місяць одинокий без пари
Щось мені шепоче...зорить до віч.
Голубіє рань в променях сонця
Буяє в ім'я життя новий день.
Квітне тихий рай біля віконця
Божественний сад мальви для пісень.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958339
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2022
автор: Чайківчанка