Крикливе мовчання породжує страх
«Ми всі були для чогось народженні»
Награні вигуки на тво́їх губах
Солодко зимно зневоднених
Сонце біліє як біліє любов
Мовчазно боязно трепетно
«Ти що, помираєш? Сильний озноб?»
Зима це шліфоване пекло
Камень на камені - дихає світ
Фарби зібгались в контрасті
Рима спіткається з ритмом - біжить
Зима - кругообіг причастя
Свічечка плавиться через тепло
Пальці потріскано - втома
Паростки мрій породили стебло
Квітка життя - невагомість
«Ми всі помремо» - шепче вогонь
Танцюють нерви у паніці
«Дихай частіше. Дихай як Бог»
Краще померти уранці
09.02.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958394
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2022
автор: Марта Різоль