Сухі листки ворушить тихо вітер,
Побільшало у парках дітвори
І гріє сонце вересня привітно,
Ласкаво посміхається згори.
Земне все наше сонцю так далеко,
Не видно, мабуть, зірці справ людських…
Та знайте, квітко, камінь чи лелеко –
Тепла у нього вистачить на всіх!
Не бачить сонце наших негараздів,
А як побачиш, коли даль така?
По хмаркам, що рожеві і пухнасті
Промчала раптом тінь від літака…
Зруйнує час всі літаки з віками,
Він знищить все і всіх, кого ти знав!
Ти бачив це колись, було далеко…
Тому, можливо, не запам‘ятав.
02.09.2022 Гречка Віталій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958428
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2022
автор: Віталій Гречка