Знову падає дощ... і ракети в міста України...
Знову жевріє ранок, надію сповивши в проміння,
Знову літо до краю... Та краще б останні хвилини
Від жахіття війни, руйнувань та смертей покоління...
Знову листя барвить... а в полях та містах ще й криваве...
Знову холодом віє... а ще, як ніколи, смертями...
І чорніє земля, і пожухне трава золотаво...
І чорніють воронки... І свіжі могили та ями...
Знову падає дощ... Та й нехай... Хоч би й град, але мирний,
Хоч зима, але вже у домівках, з ріднею, сім'єю.
Знову наша надія барвить, як калина в подвір'ї,
А вві снах - Україна, що вільною вся та своєю.
Знову падає дощ, знову осінь та... запах свободи
Теплим бризом на півдні поки що озвався луною.
Знову з вірою прагнемо в нові негоди природи,
Затамуємо подих - і знову натхенно до бою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958432
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2022
автор: Володимир Науменко