Я так хочу до тебе, так хочу до тебе, так хо…,
Наче птах перелітний під весну до отчого краю,
Що побачив над ирієм напис у небі «Fly home!»
І відчув у ту ж мить запах рідної річки і гаю.
Я так хочу до тебе, як хоче вернутися в дім
Той, хто змушений був в час війни його спішно лишити,
Бо прийшли вороги, які наміри мали тверді:
Нашу землю спалити, наш дух, наче хліб покришити.
Я так хочу до тебе, як бачити хоче свій рід
Захисник ЗСУ, що із ворогом б’ється завзято,
Як старик-садівник на деревах у вересні плід.
Хочу в твій календар бути вписана радісним святом!
До тебе не прийду, якщо ти не покличеш,
І не вкладу тобі черешні смак в уста.
Вже осінь зве мене і журавель курличе?
О, ні. Ще літо крок кладе мені в літа.
Ще очі, мов зірки. Ще губи, наче квіти.
Ще серце, як вогонь, що ввись, до неба йде.
Ще кроки, наче сталь. Ще думи, наче діти -
Беруть в полон дива, гуляють хтозна-де.
Покличеш, проросту трояндою крізь тебе,
Наллю в твій день тепла я із чуттів ріки.
Розпустить пелюстки кохання цвіт зі стебел
І пахнутиме так, що чутимуть віки!
16.08.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958531
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2022
автор: Крилата (Любов Пікас)