Тобі б розібрати його на частини, на фрази,
Коли б то набути насправді потрібного вмісту,
І знати чого б він хотів не колись, а відразу,
Тоді б суперечки не мали ні сенсу, ні змісту.
Тобі б зрозуміти умовні підтексти теорій,
Коли ні питань, ані підсумків, навіть логіки…
Ви для майбутнього? Чи, може, так, для історії?..
І най йде до біса твій древній конспект з педагогіки?…
І от — твоя стримана лексика, мить філософії,
В нього — тверда позиція — ехом по місту…
Де кожен з вас щось, для когось таки уособлює,
А загалом — все банально, без сенсу, й без змісту…
© Вікторія Іваницька
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958536
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2022
автор: Victoria Ivanitska