О, стомлена діво,
Заплакані очі -
Чекаєш на диво,
І все проти ночі.
І все проти ночі...
О, стомлена діво!
Ти жити не хочеш -
Так жити невміло.
О, вузел-мотузка, -
Мала боягузка!
О, стомлена діво
Сімнадцяти років,
Плекала надію
Відлуннями кроків.
Відлуннями кроків,
Що далі і далі.
З сімнадцяти років -
Шістнадцять печалі.
О, лезо і вени,
Мала Мельпомена!
О, стомлена діво:
Трагедій вінець.
Так страшно і мило -
Усьому кінець!
Усьому кінець,
І втратила вроду.
Під ноги стілець,
Чи руки у воду?
О, лийся, кров, лийся...
О, діво - молися!
О, стомлена діво
Сімнадцяти років -
Маленька могила
Чекає тих кроків.
Чекає тих кроків,
Які погубили,
Та навіть в покої
Не полюбили!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958554
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2022
автор: Макс Дрозд