Диво моє відкидало супутнє.
Мовчала сопілка в надії на гру.
Світ засинав, хоча знищив майбутнє,
Він опритомнів, як зник у війну.
Змінилося все до останньої хмари.
Люди злилися в один силует,
Відданий болю і ніжній печалі,
Відданий вітру, що шиє дует...
Зні́тився бій, що пишався морями,
Стиснув сліпе й посадив під замо́к.
Люди в той час то давно не літали
І більше не квітнув блаженний бузок...
02.09.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958599
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2022
автор: Сара Ґоллард