Не буде того́, що ми знали раніше,
Не буде і тих, що душею цвіли...
Змінимо погляд на за́вжди найвище,
Обі́йдемо зором кричущі сліди...
Ми вже не ті, ким ще бачили во́ди.
Змішалися втіха і стомлений жаль.
Далі - суцільні для нас перемоги,
Тільки дивитись на них крізь вуаль,
Біло-блакитну, як небо в поліття,
Місцями осяяну відблиском сну...
І латками так, мовби маками вкриту
Від куль та уламків, що сіють біду...
03.09.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2022
автор: Сара Ґоллард